Коли ми чуємо словосполучення «вестибулярний апарат», більшість може згадати, що це щось про рівновагу і координацію. На цьому знання про дану систему вичерпуються. Тоді як розуміння принципів роботи цього апарату допоможе вчасно діагностувати ряд серйозних хвороб і зберегти здоров’я на довгі роки. Сьогодні ми поговоримо про сучасні наукові поглядах, що описують роботу цього важливого органу, про порушення і способи лікування.
Де знаходиться вестибулярний апарат?
Даний орган дуже невеликого розміру, і розташований він у внутрішньому вусі. Початок його розвитку припадає на внутрішньоутробний період, а завершується, як правило, до 12 років (іноді цей процес затягується до 16). При всьому тому, що вестибулярний апарат вивчається досить давно, і сучасні методи дослідження дозволяють отримувати величезні масиви даних, цей орган належить до списку тих, чий механізм роботи до кінця не зрозумілий. Якщо описувати принцип дії утилітарно, то він реагує на земну гравітацію. Даний апарат є найважливішою частиною більш складної системи, яка відповідає за орієнтування в просторі, відчуття його тривимірності, а також підтримання рівноваги людського організму. Все вищеописане можна відчути у всій повноті, якщо закрити очі, вуха і ніс. В цьому випадку орієнтуватися доведеться тільки за допомогою вестибулярної системи.
З точки зору фізіології рівновагу нашого тіла підтримується рефлекторними скороченнями м’язів, що виникають в результаті найменших нахилів голови. Це працює в певній взаємозв’язку із зором, що дозволяє з упевненістю говорити, що голова є своєрідним «центром» координації та рівноваги. Ми постійно неусвідомлено сприймаємо положення внутрішнього вуха в навколишньому просторі з поправкою на земну гравітацію. Це настільки звичне почуття, що описати його в зрозумілих термінах досить важко, але втрата його зрозуміла відразу і без зайвих слів. Найбільш чистими умовами відсутності координації в просторі є невагомість. Але більшості з нас її не судилося випробувати, тому найкращим прикладом будуть так звані «вертолетік» – почуття втрати орієнтації при великих дозах алкоголю.
Однак роль вестибулярного апарату при порушеннях в роботі може бути скомпенсирована зором, тактильною чутливістю, включаючи підошви ніг, а також за допомогою проприоцептивной системи. Так, наприклад, сприймають себе в просторі глухонімі люди, центр рівноваги у яких «віртуально» зміщується в район шиї.
Захворювання вестибулярного апарату
Проблеми з цією системою можуть бути не дуже серйозними, але доставляти чимало незручностей у повсякденному житті. Найпростіший і початковий симптом, за яким можна самодіагностіровать порушення, називається «синдромом заколисування». Ця проблема може сигналізувати про захворювання не тільки органів слуху та вестибулярної системи, але також про порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, запаленнях внутрішніх органів і хронічної інтоксикації, тому відкладати звернення в поліклініку за комплексним обстеженням не варто.
Виявляється він в почутті заколисування при найбільш невинною на перший погляд поїздці в транспорті, найчастіше чомусь в автобусі. Заколисування періодично може траплятися і досить здорових людей на тлі втоми, стресу і т.п. факторів, комплексно послаблюють роботу всіх систем організму. Якщо такі випадки поодинокі протягом року, то лякатися не варто, але коли це повторюється знову і знову – проблему потрібно вирішувати. Медицині відомо чимало випадків, коли хронічне заколисування призводило до серйозних психологічних і навіть психіатричних проблем, аж до самогубства. Плюс до того особливою проблемою є морська хвороба, як різновид цього синдрому, хоча її гострота з розвитком повітряного і залізничного транспорту за останнє століття значно спала.
Щодо здорові люди можуть спробувати позбутися синдрому заколисування самостійно, якщо він явно не пов’язаний із запальними захворюваннями. Перша причина виникнення цієї «хвороби» може полягати в банальній растренированности. Сучасні люди часто ведуть малорухливий офісний спосіб життя, зловживають алкоголем і іншими не надто законними речовинами, у вільний час лежать на дивані біля телевізора. Активний спосіб життя, заняття фітнесом або бігом допомагають дуже швидко вирішити дану проблему. Із загальнодоступних видів спорту, які особливо ефективно тренують м’язи внутрішнього вуха, фахівці зі спортивної медицини рекомендують баскетбол і гандбол.
Лікування вестибулярного апарату
Для початку розглянемо способи натренувати цей орган, які допоможуть вирішити велику частину неяскраво виражених проблем. Найбільш простий вихід – включити в свою програму ранкової зарядки нахили голови, повороти і кивки. Те ж саме потрібно робити і з іншим тілом, поступово збільшуючи амплітуду нахилів і кількість повторень. Покачати і покрутити головою можна також в кінці робочого дня перед поїздкою на громадському транспорті, де є ризик відчути наслідки синдрому заколисування.
Фахівці з лікувальної фізкультури людям з «вестибулярними проблемами» рекомендують частіше кататися на гойдалках, наприклад, під час прогулянки в парку. Також добре зміцнює цю систему просте лежання в гамаку, але на регулярній основі – не рідше разу на тиждень. Включати в програму перекиди, сальто та інший «екстрим» слід з обережністю і після консультації з лікарем.
Величезну роль в позбавленні від синдрому захитування і запаморочень грає позитивний настрій, помножений на прийоми аутотренінгу. Ви повинні перед поїздкою в автобусі переконати себе, що на цей раз все буде добре, що ваш організм підготовлений і психіка стабільна. Також впливає на заколисування і переїдання перед навантаженнями на внутрішнє вухо, тому уникайте щільного прийому їжі, але з ранку натщесерце ризик запаморочення також великий. Фахівці рекомендують ранній вихід з дому, з запасом хвилин на 15, щоб мати можливість пройти частину шляху пішки в разі чого і зменшити впливу стресу від можливого запізнення.
Найнадійніший спосіб зміцнення вестибулярного апарату, звичайно, медикаментозний. Зрозуміло, що призначати препарати (зазвичай це «Аерон» або аналогічний йому) повинен лікар. Сам факт наявності таблеток під рукою дозволяє «розвантажити» психіку і ризик заколисування знижується в рази.
Цікавий факт про вестибулярний апарат
В умовах невагомості (не обов’язково в космосі, цього стану можна добитися і в літаку) відбувається втрата гравітаційного почуття ендолімфою і Отоліти. Це призводить до різкої дезорієнтації в просторі, оскільки з доступних органів почуттів залишається тільки зір. Протягом якогось часу людина справляється з негативними почуттями і привчається орієнтуватися за прикметами навколишнього оточення, але це вимагає значних ментальних зусиль. Саме тому космонавтів довго і копітко привчають до перевантажень і невагомості, щоб навчити мозок не втрачати ефективності в стресових для тіла ситуаціях. Тривале знаходження в невагомості за спостереженнями вітчизняних фахівців з космічної медицини вельми негативно позначається навіть на тренованому і загартованому організмі. Пов’язано це з малим навантаженням на пропріорецептори, що веде до зниження енергії імпульсів від мозку до м’язів. В результаті чого вони починають поступово атрофуватися і міняти структуру волокон, а штучні фізичні навантаження здатні лише уповільнити цей процес.
На закінчення хочеться відзначити, що зміцнення вестибулярного апарату обов’язково станеться, якщо ви будете тренувати сові тіло, загартовуватися і правильно харчуватися. Плюс до того, потрібно менше зациклюватися на проблемі і дивитися на переміщення в просторі з оптимізмом.